Ця книжка - про війну, любов і мудрість. Саме в такій послідовності. І вірші, ці гілочки хвої - як підказки на шляху до знаходження себе, до умиротворення. І хочеться, щоб завершальним, сотим віршем, сотим поколінням, сотою гілочкою збірки став читач. Йому навіть підготовлене місце за фортепіано.
Музика уже зачекалася, вона хоче звучати!
«… маємо збірку, в якій знайдемо багато відкриттів — і вдалих метафор вистачить на кілька прочитань. І добре, що рух у ній від війни та смерті до самоосмислення й кохання. Добре, що осмислення себе йде також коштом повернення до кращих своїх віршів з попереднього часу, що співіснують і, відтак, співставні із зовсім новими. Так є: «Хвоя» щось підсумовує, а щось обіцяє у перспективі. І в ній досить сказано, щоб ми поверталися до цієї книжки, й достатньо обіцяно, щоб чекати наступної».
Із післямови Ростислава Семківа
Відгуки