Пауліну Квятковську з її "Соматографією" з упевненістю можна назвати своєрідним першовідкривачем у розкритті проблеми тілесності у кіно: вона перенесла категорію тілесності з філософії до кінематографа, проаналізувавши специфічні закономірності, за допомогою яких розкривається той чи інший тип тілесності у кіно. В основі цієї книги лежить підозра, що досвід тіла тісно пов'язаний із часом. Стимулом для аналізу послужила кінотеорія Делеза – його кінематограф образу-руху та образу-часу. Автор виділяє кілька типів тілесності – тіло мнемічне, кристалічне, номадичне, травматичне та анархічне – і як приклад кожного з них вона використовує видатні кінороботи європейських кінорежисерів. Відмінна риса цих робіт - це досвід певної екзистенційної травми (всі фільми були відзняті після Другої світової війни), і спосіб зображення тіла у цих фільмах відбиває нерозривний зв'язок тілесності та часу. Книга знайде свого читача, перш за все, серед режисерів, операторів, філософів, культурологів, а також усіх тих, кому цікаво спробуватиме по-новому інтерпретувати та зрозуміти образи у добре відомих фільмах.
Відгуки