Посмотри на меня. Трауб М. Эксмо

Кохання - це щастя? Іноді так. Але найчастіше - біль, нестерпний. Залежність, ненормальна пристрасть. А якщо таке кохання триває роками, ледь не десятиліттями і змушує відмовитися від сімї та власної дитини? Якщо улюблена професія теж стає прокляттям? Тоді як жити? А може це зовсім не кохання, а егоїзм, коли важливі лише власні почуття? Доля знову і знову дає герою шанси все виправити. Але для цього потрібно відмовитися від коханої жінки. І втратити себе. Щоб потім заново знайти опору. Маша Трауб Не памятаю жодного випадку, щоб Маша Трауб написала книжку, про яку не захотілося б нічого сказати. З точки зору письменницької майстерності вона, гадаю, одна з найкращих у сучасній вітчизняній прозі, вміє видавати якісну жіночу прозу. - Владислав Толстов Ці слова Владислава Толстова справедливі щодо всіх книг Маші Трауб. У Поглянь на мене головний герой - чоловік. Причому чоловік-художник, що важливо: все і всіх він сприймає крізь призму професійного ставлення - його дратують недосконалість форми, несмачні поєднання кольорів. І тільки одній людині він це прощає - жінці, з якою його повязують дивні, болючі, зламані стосунки. Це кохання-мучеництво дає йому сили забути на певний час усі травми й образи, творити, але воно ж забирає в нього шанс жити звичайним життям, любити свою дитину, піклуватися про матір. Що вибрати? Любов чи обовязок? На це вічне питання кожен відповідає по-своєму.