Василь Теофанович Седляр, художник-монументаліст із кола «бойчукістів»: учень Михайла Бойчука, а згодом – його колега та речник його школи. Був одним із небагатьох, хто намагався протистояти панівному стилю соцреалізму, і разом із такими майстрами, як Іван Падалка та Георгій Нарбут, підніс мистецтво української книжкової графіки до світового рівня. Ілюстрації до Шевченкового «Кобзаря» – головна праця В. Седляра – були створені в період 1929-1931рр. і по виході книги (з 54 чорно-білими ілюстраціями) відразу викликали захоплені відгуки у вітчизняній та закордонній пресі. Друге видання «Кобзаря» 1933р. з 18 кольоровими ілюстраціями здійснено до 120-річчя від дня народження Шевченка.
У своїх ілюстраціях В. Седляр рішуче пориває з декоративізмом, що був традиційним для раніших ілюстраторів Шевченкових творів. Кількома точними штрихам художник здатен окреслити найскладнішу форму і передати динаміку дії. Критики відзначали, що стиль Седляра близький до народної манери малювання. Дане видання включає усі відомі ілюстрації художника.
Обидва наклади «Кобзаря» були знищені, і лічені примірники збереглися лише в спецхранах та кількох приватних колекціях. Оригінальні малюнки теж були знищені. Згодом – у 1937 р. – вбили й художника. Нове видання синтезує переваги мистецьких і дизайнерських рішень двох попередніх накладів. У «Кобзарі» вид-ва «Дух і Літера» доповнені шевченківські тексти, зроблені коментарі та видрукована стаття А. Рудзицького про долю книги та майстра.
Відгуки