У своєму класичному екзистенціалістському романі, Камю досліджує відчуження особистості, яка відмовляється підкорятися соціальним нормам. Мерсо, його антигерой, не бреше. Коли помирає його мати, він відмовляється показувати свої емоції, щоб задовольнити очікування інших. А коли він здійснює випадковий акт насильства на залитому сонцем пляжі поблизу Алжиру, відсутність докорів сумління поглиблює його провину в очах суспільства та закону. Проте він є такою ж мірою жертвою, як і злочинцем.
Зображення Альбером Камю людини, яка протистоїть абсурду і бунтує проти несправедливості суспільства, показує парадокс людської радості від життя, коли вона стикається з "ніжною байдужістю" світу.
Відгуки