Мама Му на дереві. Вісландер Ю. Навчальна книга - Богдан

- Я все-таки полізу на дерево. Корови туди ніколи не лазять. А я полізу. Вона підвелася і схопилася передньою ногою за найнижчу гілку. Тоді потягнулася до наступної. - О! Ця, певно, витримає. Добре, що вона так низько. Мама Му міцно трималася передніми ногами і придивлялася, куди ступати далі. Під нею трохи хрускало. Листя й маленькі гілочки лоскотали їй морду. Мало-помалу, гілка за гілкою вона забиралася все вище й вище. І нарешті вже майже досягла верхівки. - Ну от і вилізла! - засопіла вона й сіла на гілку. Ворон крутнувся в повітрі та сів на дерево. Він упяв очі в Маму Му: - Що? Ти вже на дереві? Як тобі це вдалося? - Я просто лізла, - сказала Мама Му. - Але добре, що ти прилетів, Вороне, бо Малий забув мені дещо розповісти. - Що саме? - Як злізти назад. Му-у!