Граф Станіслав Скарбекз першого погляду зрозумів — юна Софійка призначена йому долею. Він чекав, доки вона подорослішає, і за першої нагоди попросив її руки. Софійці він здавався принцом, який зійшов зі сторінок казок. Тепер цей принц — її чоловік. Та невдовзі дівчина розуміє, що вона ніколи не стане сенсом його життя. Усі сили й час він віддає своїй заповітній мрії — будівництву у Львові найбільшого в Європі театру. Саме це, а не молода дружина є сенсом його життя. А Софійка так жадає бути коханою і щасливою. Хто ж може здійснити її мрію?
Відгуки