«Із яких причин і через кого спустошена земля наша?» – питання, що ставив собі Величко, ставимо тепер і ми по новій Руїні, по страшних літах большевицького панування на Україні. Козацький літописець бачив Україну, на яку наїхав ворог, з «градами і замками безлюдними», з «полями запустілими, непотрібною лядиною зарослими». Такою бачив її в 13 віці Серапіон, коли її звоював «язик немилостив і землю нашу пусту сотворйша, і гради наші пліниша, і церкви святия разориша, і братію нашу убиша, і порабощени от іноплеменник» були ми так, як і за большевизму.
Звідки впало це рабство? З яких причин «лицарські сини» обернені – за виразом Шевченка – в «свинопасів» і «хамових синів»? Чому їх, як Навином ворожі народи, обернуто в «дроворубів і водоносів» вибраного племени, в гелотів? Чому і за що звалилися на нас ці апокаліптичні часи? Бо, як і за Серапіоcа. повинен нас огортати страх «не ради самого бідствія», а «ради вини бідствія, то єсть гріхів». Дослідити «вину бідствія», що впало на нас – мета цієї книги.
Відгуки