УНР, літо 1929 року. Випускника юридичного факультету Івана Кичинського, який щойно прийшов на службу в поліцію, першого ж дня відряджають до Хортиці — допомагати старому слідчому Віктору Ястржембському розслідувати смерть американського інженера Білла Пауелла, який брав участь у будівництві Дніпровської електростанції. Начебто нічого кримінального, але чому так багато нестиковок? Хай за яку ниточку потягни, клубок загадок не розмотується, а тільки більше заплутується. Іван у юнацькому запалі сміливо виходить на двобій з таємничим злочинцем, навіть не підозрюючи, в які шпигунські тенета його затягне нібито банальний нещасний випадок Роман увійшов до короткого списку літературного конкурсу «КМ-Букс».
Отзывы
Перше - наукова і фантастична складові на найвищому рівні. Паралельні світи, світ, як відблиск людської свідомості й інші подібні теорії заворожують, примушують задуматися, розвивати їх, і так далі, й так далі. Одним словом, виходячи з цього аспекту, з даного роману можна творити фільм. Або серіал. Читаючи книгу навіть уявляв у ролі старого слідчого Сокола - Олексія Горбунова.
Друге - детективна складова. Читається залюбки, з інтересом. Але від голлівудських стереотипів не відійшли. Оці зізнання Банкіра перед убивством опонента - чистий Голлівуд.
Третє - герої живі, постають перед очима - це, звісно, плюс.
Четверте - інші за це мене до нестями критикують, а я ж за це саме похвалю цей роман. Це філософія в діалогах. Завжди закидають, що такі діалоги нереальні, що вживу люди так не спілкуються. В більшості випадків це, звісно, так. Але це художній твір, а не диктант з вуличної розмови. Відтак це вимагає подати характери героїв чи якісь ідеї, або одне й інше разом. Подавати це суто авторським текстом вважаю за не надто хороший тон, бо так можна весь твір звести до нудних нотатків уперемішку з примітивними діалогами і такими ж героями. А в «Третій терції» воно все грає. Так, можливо, мова й нереальна, але вона точно відображає сутності героїв і несених ними в душі теорій. Тому ставлю жирний плюс.
П'яте - не надто зрозумів неохідність отих нібито витинок з газет і тому подібного. Напевно, автор хотів підкреслити реальність надуманого витка історії.
Отже, висновок: твір достойний часу, який я на нього потратив. І взагалі достойний і пристойний.
Михайло Н.
Висловлююсь.
Твір сильний, праця - велика.
Вставки - річ тут ключова, "жанростворююча", я б сказала. Але відразу хочеться задавати купу питань: яка реальна, а яка - вигадана. З більшістю ясно, але не з усіма.
Сюжетних ліній? спробую порахувати... 1- ша - детективна. Розслідування факту смерті на будівництві ГЕС, образи Івана і Сокола і т. д. (ну, сюди ж зараховуємо і всякі там амури, філософські розмови з Ларисою, одкровення персонажів і т.д.)
2-га - історична (ось тут працюють вставки). Точніше - альтернативно-історична. Як би розвивалася Україна не в складі СССР... Політичні аспекти теж зараховую до цієї сюжетної лінії.
Коротше - цікаво!!! Мені загалом сподобалося.
Єдине, що напружувало - я не завжди в`їжджала, де реальні історичні події, а де - альтернативна історія... але то вже проблеми моєї неосвіченості, Ви не винні)
Документальні вставки - гарна знахідка, + відсотків 40 до сприйняття твору.