Поезія — це вражаюча здатність відчувати світло, без якого цей світ не був би тим, чим є, і не носив би ім’я «світ». Це чутливість до світла, яке може бути одночасно ніжним і гострим, іноді аж до болю в очах. Адже світло буває різним: одне заспокоює і лікує, інше — сліпить і руйнує.
Поезія Олени Павлової існує на межі цих різних світлочутливостей, коли «чорнило стає водою для паперу», і через сторінки пробиваються ніжні, крихкі пагони пролісків.
Отзывы