І чого це ти, серце моє...: Вибране. (In crudo)

Жоден письменник не сказав про своє слово так, як Василь Стефаник: «я не пишу для публіки, а пишу на те, щоб прийтиближче до смерті». Ніхто не зумів такими очима побачити людину, як він. Усе найяскравіше, що зробив, — у цій книжці.